Причини недостатніх інституційних змін в Росії , що проявляється в фрагментарному засвоєнні , відторгненні , іноді й переродженні ринкових інститутів , залишаються актуальними дискусійними питаннями. У даній статті зроблена спроба розгляду наслідків такого роду інституційної інерції для регіонального розвитку на прикладі конкретної галузі - туризму. Обговорення питань невідповідності туристичного потенціалу та рівня розвитку сфери туризму в Росії вже давно стало загальним місцем.

Згідно з міжнародним рейтінгу1 2009 р. серед 133 оцінюваних країн за сукупним рівнем конкурентоспроможності сфери туризму Росія займає 59-е місце. При цьому у нашої країни 5 - е місце за кількістю об'єктів всесвітньої природної спадщини , 9 - е - з об'єктів всесвітньої культурної спадщини. А за якістю наземного транспорту РФ зайняла 81 - е місце , за якістю інфраструктури повітряного транспорту - 88 -е. По доступності номерів у готелях біля Росії 85-е місце , за цінами на них - 116 -е. Експертами відзначений низький рівень доброзичливості місцевих жителів по відношенню до іноземців ( 131-е місце) , за рівнем безпеки для туристів Росія займає 129-е місце. Потенційними можливостями для розвитку того чи іншого виду туризму мають практично всі регіони Російської Федерації , включаючи самі відсталі і депресивні . Для багатьох з них туризм міг би стати галуззю основний прибутковості та зайнятості . Причини низького використання природного і культурно- історичної спадщини в якості ресурсу економічного і соціального розвитку регіонів багато в чому пов'язані з інституційними деформаціями , притаманними російській економіці в цілому. Детально це питання буде розглянуто на прикладі трьох регіонів Північно -Західного федерального округу РФ - Ленінградської , Новгородської і Псковської областей. У даних регіонах туризм , насамперед , культурно- пізнавальний туризм має давні традиції та історію розвитку . В даний час ця галузь розглядається органами управління зазначених регіонів як пріоритетна , що відображено в довгострокових соціально -економічних програмах. При цьому у всіх регіонах зацікавленими сторонами визнається факт недостатнього розвитку сфери турізма2 . При різному досягнутому рівні таких показників , як обсяг в'їзного туризму та обсяг фінансування з регіональних бюджетів ( cм. табл.1. ) , В регіонах спостерігається спільність проблем , пов'язаних з нерозвиненістю туристичної інфраструктури.